Голос Высоцкого в кино (II)

В начале этого года по наводке mercator я прочла пост А.Мальгина “Голос Высоцкого в кино” (http://avmalgin.livejournal.com/2842836.html) и написала заметку об одном из упомянутых в этом посте фильмов – рекламном “кукурузном” мультике “Чудесница” (http://about-visotsky.livejournal.com/61848.html).

Есть сомнения и еще по одному фильму, упомянутому А.Мальгиным, – “Карьера Димы Горина”. В посте написано, что Высоцкого в этой картине переозвучил другой актер. В комментариях возразили: Высоцкий озвучивал сам. Автор поста не согласился: “Специально посмотрел фильм - не его голос, хоть режьте”. И дал ссылку вот на этот ролик: http://youtu.be/C13OSiqz8Sw.

Действительно, голос у героя ВВ “невысоцкий” – слишком высокий, какой-то женоподобный, но… Некоторые интонации сильно напоминают Высоцкого, особенно явно – в конце сцены, когда двое наклеивают табличку “Не влезай – убьет”, и герой ВВ говорит “Вот так вот”. Ну чистый Жеглов! :)

Высоту голоса изменить несложно, а с нею и тембр поплывет. Пример – в той же заметке А.Мальгина:

“Год спустя голос Высоцкого прозвучал в мультфильме "Шпионские страсти". Но его до сих пор никто не узнает: режиссер Ефим Гамбург использовал "Очи черные" в исполнении Высоцкого, намеренно ускорив воспроизведение - получился женский вокал (http://www.youtube.com/embed/XbxBU8txPxc)”.

Но интонация – совсем другое дело. В общем, на мой слух, звуковая дорожка фильма “Карьера Димы Горина” не дает однозначного ответа на вопрос, озвучивал ВВ своего героя или нет.

Богдан Ступка...

Сегодня утром после долгой тяжелой хворобы умер Богдан Ступка.

23 сентября 2009 года, Киевский театр им. Ивана Франка, пресс-конференция фестиваля "Мария"



( Еще 26 фото. Ступки не может быть слишком много... )

Десять лет назад в первое мое интервью с Богданом Ступкой на вопрос, как журналист может узнать, правду ли говорит актер, ведь он способен сыграть всё, Ступка воскликнул: "Дитино моя, та яка тобi рiзниця! - аби талановито грав!.."

Памяти Богдана Ступки

В начале двухтысячных я была главредом украинского оптического журнала “Око”. Задумывая летом 2002-го новую рубрику “Знаменитости в очках”, я хотела открыть ее разговором со Ступкой. В конце сентября мы встретились в Киевском театре им. Франко, а в октябрьском номере журнала интервью было опубликовано.

БОГДАН СТУПКА: “ОКУЛЯРИ ЗБАГАЧУЮТЬ ПЛАСТИЧНI МОЖЛИВОСТI АКТОРА...”

? - Богдане Сильвестровичу, Ви носите окуляри?

- Вже давно – вони мені потрібні для читання. А так я бачу добре – особливо красивих жінок. Бачу їх зблизька, здалека...

? - Які у Вас окуляри?

- Німецькі. Марки не знаю, а на оправі позначки немає.

? - Ви – актор, людина публічної професії. Існує думка, що таким людям носити окуляри не зовсім зручно – начебто це псує зовнішній вигляд. Як Ви до цього ставитесь?

- Ну, якщо необхідні окуляри, то треба їх носити. І, безумовно, красиві окуляри та ще й підібрані до типу обличчя, тільки прикрашають лице. Я Вам більше скажу: деякі актори навіть носять окуляри з простими, “нульовими” лінзами – тільки для іміджу.

? - Окуляри можуть щось додати до іміджу?

- Мені здається, багато хто вважає, що окуляри додають творцю інтелекту. А на мою думку, якщо інтелекту немає, то окуляри нічого не додадуть. Але я не завжди був таким розумним, не так функціонально відносився до окулярів. В молоді роки мені теж здавалось, що ті, хто ходить в окулярах, розумніші за інших... Думав: о, я собі обов’язково куплю окуляри! А потім почав погано бачити, коли читаю, і в мене вже + 3,5... З роками я зрозумів просту річ: окуляри, як і все інше зовнішнє – не індикатор. Індикатор у людини всередині.

Але ж окуляри значно змінюють зовнішній вигляд людини. Є, наприклад, велика фотографія видатного українського актора Амвросія Максиміліановича Бучми, вона висить в одній з гримувалень у нашому Театрі ім. І.Франка. Там молодий Бучма в пенсне. Це було під час НЕПу. Він пенсне одягнув, бріоліном прилизане волосся – ну, зовсім інша людина!

? - Ви носите сонцезахисні окуляри?

- Так – на відпочинку. Правда, цього року не носив, бо ще у відпустці не був. Піду у відпустку в жовтні, але буду і відпочивати, і працювати – зніматися в Польщі у Єжи Гофмана, у фільмі “Стара казка”. А взагалі відпочиваю в Криму. Там інколи і ношу сонцезахисні окуляри.

? - А чому – інколи?

- Вони мені трішечки заважають – важкі, і на переносиці давлять...

? - Зараз у світі сонцезахисні окуляри стали позасезонним аксесуаром: їх носять не тільки влітку, а й взимку, особливо жінки – наприклад, під розкішну шубу... Яке враження у Вас виникає, коли така суто літня річ з’являється на обличчі людини взимку?

- Перша думка: може, сонце на снігу відбивається і це подразнює очі – от люди і носять такі димчасті окуляри. А взагалі, Ви знаєте, хто що хоче, нехай те й одягає. Мені важко зрозуміти людей, яких дратує чи ображає все, що не схоже на звичне і зручне для них самих.

? - З історії ми знаємо, що окулярами користувались не тільки щоб краще бачити, а й щоб приховувати погляд. Чи можуть окуляри – не “дзеркальні”, за якими взагалі очей не видно – щось сховати?

- Я думаю, окуляри здатні допомогти людині приховати свою думку. Скажімо, Вам треба виграти час – тут можна, так би мовити, сховатись за окуляри. Є ціла атрибутика, відпрацьована акторами. Він дивиться на Вас або так, або отак... І коли має щось відповісти, знімає окуляри, тримає їх в руках, проходить час, він думає “Що ж його сказати?” Не хочеться відповідати на запитання напряму, може його обійти... От і починає грати окулярами.

До речі багато акторів користуються цим на сцені, тому що людина, яка носить окуляри, має просто інакшу пластику. І оці додаткові пластичні можливості, що виникають завдяки окулярам, допомагають актору зіграти роль... З ними легше тримати й заповнювати паузу. Він зніме окуляри, потім так притисне пальцями переносся... Ах!.. І тоді починає говорити щось таке надзвичайне.

? - При спілкуванні відчувається, що Ви – внутрішньо вільна людина. Скажіть, будь ласка, чи це дається від природи, чи виховується?

- Не знаю. В мене були чудові педагоги. Моя мати – дуже моральна жінка. Вона одна живе у Львові, їй дев’яносто один рік. Сама себе обслуговує і не хоче нікуди їхати. Вона сліпне, а я не знаю, що робити. Мама добре знає Біблію і на всі запитання має відповідь з Біблії. Тому мої шкільні друзі – ми дружимо вже сорок чотири роки – часто приходять до неї за порадою.

Я кожного вечора по телефону з нею розмовляю, і кожна розмова закінчується одним: “Богдане, шануй людей!”. Я їй кажу: “Мамо, ти ж мені це багато разів вже казала”. – “А я тобі нагадую – щоб не забував”. Це з дитинства йде.

? - Коли зустрічаюсь з чудовим актором, в мене завжди виникає питання: чи він зараз щиро відповідає мені, чи це суто гра?

- Дитино моя, ну яка тобі різниця? Аби талановито грав... І якщо добре грає, я захоплююсь: чому я так не вмію? Талановита гра – це ж просто чудо.

? - Ви розділяєте сцену і життя?

- Ні. Я Вам скажу, що, можливо, в театрі, на сцені люди живуть, а в житті – грають.  Так мені здається.

? - Якщо б Ви мали вибір: тренувати зір, щоб не носити окуляри, чи придбати якісь чудові окуляри, – на чому б Ви зупинились?

- Не носити окуляри.

? - І у Вас є час займатись собою?

- А що ж я роблю все життя? Я тiльки те й роблю, що займаюсь собою.